Заголовок сайта

Право вибору

Харківська громадська організація
Центр реабілітації молодих інвалідів та членів їх сімей
м. Харків, вул. Киргизька, 10, тел.+38(067)418-32-09,
email pravovibora@ukr.net

На Сонячному березі Болгарії

Всі з нетерпінням чекають теплого і сонячного літа і, неважливо, дорослий ти чи малий, класно відпочити і зарядитися позитивом і незабутніми враженнями, хочеться всім!
І, нарешті, ця довгоочікувана мить настає! Коли можна забути про роботу, і навчання, і всі буденні справи, від яких так хотілося втекти протягом року, і поринути у теплі обійми морських хвиль або помандрувати веселою компанією у далекі гори. головне - взяти з собою добрий гумор та піднесений настрій.
Що ж, якщо речі зібрані, вкотре перевірено наявність квитків і документів, пропоную вирушити до Чорного Моря на Сонячний берег Болгарії.
З 27 липня до 6 серпня тривав міжнародний проект «Шлях до незалежності» у затишному готельному комплексі «Happy Land».
Проект відбувся за підтримки глобального дитячого фонду (GFC, США), Міністерства іноземних справ Німеччини,польського фонду "Арі Арі", міжнародній благодійній платформі "Global Given".
«Шлях до незалежності» об’єднав цілеспрямовану молодь, яка прагне пізнавати і отримувати нові знання, ділитися власним досвідом та розвиватися далі, не зупиняючись на досягнутому.
Чималих зусиль довелося докласти для організації проекту, його місця проведення, набору учасників, спеціалістів та волонтерів.
Не шкодуючи сил, здоров’я і вільного часу, процесом організації заходу займалася мудра, чарівна, освічена і по-справжньому щира жінка – Валентина Антонівна Бутенко – директор харківської молодіжної громадської організації для осіб з порушенням зору «Право вибору».
Валентина Антонівна подбала про те, щоб учасники проекту не лише відпочили, засмагаючи на пляжі та купаючись у теплих хвилях моря, а також дізналися багато цікавого і корисного для себе.
«Шлях до незалежності» познайомив учасників з міжнародним досвідом працевлаштування осіб з порушенням зору в США та Німеччині.
Родзинкою проекту стали колеги з польщі – троє веселих та запальних дівчат, які є провідними інструкторами з просторового орієнтування. Щодня, незважаючи на нестерпну спеку та бажання відпочити, дівчата проводили індивідуальні заняття з просторового орієнтування як для учасників, так і для волонтерів та спеціалістів. Фахівчині показували нові техніки володіння тростиною, способи пошуку речі, що впала на поверхню певної площини, давали поради як поводитись на незнайомій місцевості і з радістю ділилися порадами та досвідом щодо того, аби шлях з білою тростиною був безпечним та надійним.
Для підтримки фізичної форми проводилися заняття з пілатесу та щоранку усі виходили на зарядку, щоб розім’яти м’язи і весь день бути бадьорим.
Так склалося, що на проекті цьогоріч переважав жіночий колектив, тому аби справді відпочити від присутності чоловіків і постійних жіночих турбот, двоє професійних та чуйних психологів – Інна Гречана та Оксана Богданець проводили щоденні тренінги та лекції на тему жіночності.
На кожному занятті дівчата відкривали в собі приховані риси і таланти, вчилися жіночим премудростям, ділилися секретами успішності, робили одна одній подарунки та перебували у стані гармонії з довколишнім світом.
Сподіваюсь, що усі отримані знання та поради дівчата заховали у скриньку мудрості і після відпочинку продовжують ними користуватися, даруючи близьким радість, щастя і любов!
Для того, щоб дійсно стати на шлях незалежності, для учасників проводилися заняття з Gps-новігації, навчання сенсорним пристроям та просторового орієнтування від наших українських спеціалістів – подружжя Кушнірів Ігоря та Галини.
А яка ж незалежність без навичок комп’ютерної грамотності?! Та і в цій галузі все було на високому рівні, адже професіонал своєї справи, терплячий вчитель, спортсмен і програміст Андрій Бутенко індивідуально проводив заняття для кожного, хто хотів опанувати роботу на комп’ютері.
Для присутніх на проекті чоловіків родзинкою відпочинку стала настольна гра морський бій, яку привіз спеціаліст із Харкова Станіслав. Це стратегічна гра, яка не один вечір змушувала гравців думати, ризикувати, входити в азарт і, зрештою, перемагати або зазнавати поразку.
«Шлях до незалежності» - це дійсно той проект, що відповідає своїй назві. Його метою є інтеграція молоді з порушенням зору у суспільство, можливість навчитися самостійно приймати рішення і робити вибір, розкрити свої здібності та індивідуальність. Волонтери, які взяли участь у проекті, студентки КПУ імені М. Драгоманова факультету тифлопедагогіки, мали нагоду отримати практичні навички та досвід для майбутньої діяльності. Дівчата вчилися важливим тонкощам, які необхідні в роботі з людиною, яка має порушення зору.
Протягом всього заходу між організаторами, учасниками, спеціалістами та волонтерами панувала цілком дружня і демократична атмосфера: кожен індивідуально обирав заняття, які вважав для себе важливими та цікавими, ходив на пляж, проводив вільний час у зручний для себе спосіб. Не існувало лідерства, залякувань, що когось відправлять додому чи обмеження у режимі або виході за територію.
Ті заняття, які були обов’язковими, {а це ранкова зарядка, пілатес та психологічні тренінги}, вважалися обов’язковими для кожного, тому і організатори, і спеціалісти їх відвідували.
Для всіх встановлені правила проекту були однаковими, тому їх ніхто і не порушував, що, власне і, свідчить про демократію та повагу до особистого простору та індивідуальності.
Цікаво, як створювався проект, які виникали труднощі в його організації і, головне, чого потребує молодь з порушенням зору в сучасних реаліях?
Тоді читайте інтерв’ю з чарівною жінкою, невтомною вчителькою та професійним педагогом – директором харківської ГО «Право вибору» пані Валентиною.
- - Як виникла ідея створення проекту «Шлях до незалежності»?
- - Спочатку у нас був проект «Школа для матусь», який присвячувався мамам та їхнім маленьким діткам, які мають порушення зору.
- «Школа для матусь» - це літня виїздна школа, батьківської майстерності, в якій беруть участь батьки з дітками раннього та дошкільного віку.
- До речі, наступного року проекту «Школа для матусь» виповниться 10 років.
- Звичайно, дітки підростають і виникають нові запити, нові питання, які треба вирішувати. Так, ми зрозуміли, що ще багато залишається невирішеного, як з боку батьків, так і з боку дітей.
- Тому ми започаткували проект, метою якого бачили допомогу молоді, як стати успішним та незалежним.
- На сьогодні небагато дітей і батьків знають про наш проект, не всі через різні обставини про нього чули. Зокрема, багато дітей виховується в інтернатах, де їх опікують, вони не є самостійними, вони звикають до того, що за них все вирішують. А коли настає час самим обирати свій шлях – здобуття освіти, вибір професії, працевлаштування, то діти самі ж потерпають через свою закомплексованість і стереотипне мислення.
- Наша ГО намагалася це подолати.
- Серед членів нашої організації є багато успішних прикладів соціалізації, інтеграції, працевлаштування тотально незрячої молоді. Нам хотілося ділитися цим досвідом, передавати практичні поради та знання, тим, хто також хоче стати на шлях незалежності та самостійності.
- - «Шлях до незалежності» триває четвертий рік поспіль. Чи завжди його місце проведенням була Болгарія?
- - Перші два роки проект відбувався в Євпаторії на базі Національного паралімпійського центру Національної асамблеї інвалідів України. Це було цілком зручне місце для проведення реабілітації: тренажерний зал, басейн, доріжки для навчання просторового орієнтування, приміщення для проведення лекцій та індивідуальних занять.
- В Євпаторії ми вже не можемо проводити проект, тому почали шукати ті локації, на які б могли приїхати спеціалісти та молодь із закордону.
- Болгарія – це тепла сонячна країна, це прекрасний відпочинок, море і можливість для молоді виїхати за кордон, адже далеко не кожен може собі це дозволити.
- - На вашу думку, на подібних проектах, які повинні проводитися заняття, які допоможуть молоді з порушенням зору стати успішним та самостійним?
- - Щоб людина була самостійною, їй треба навчитися самостійно себе обслуговувати, стежити за фізичною формою та здоров’ям, самостійно орієнтуватися у просторі. Також для інтеграції у суспільство важливу роль відіграють психологічні тренінги, зокрема, це тренінги на постановку цілей, розвиток комунікативних навичок та самопрезентації.
- Чому це є важливим, наведу конкретний приклад. Нещодавно до нашої організації звернулося два хлопця, які щойно здобули фах масажиста. Протягом літа вони ходили по лікувальних закладах у пошуках роботи, але так і не працевлаштувалися.
- Я запропонувала їм свою допомогу, мовляв, будемо разом шукати бажані вакансії.
- Відомо, що пошук роботи починається з резюме, тож, і ми почали його складати, власне, на цьому і зупинилися.
- Так, я впевнена, не лише ці хлопці не можуть скласти резюме, а й для багатьох інших це теж нелегко. А що ж тоді говорити про співбесіду, розмову з роботодавцем?!
- Для резюме потрібне відповідне фото, тому для хлопців ми організували фотосесію.
- Вони справді чудові масажисти, я їх знаю, як спеціалістів своєї справи, але вони повинні вміти самі себе представити, зацікавити потенційного роботодавця. Але почуваються вони досить скуто і невпевнено перед новою людиною, починають чогось соромитися.
- - як змінився проект «Шлях до незалежності» від його першого старту і до його крайнього, який нещодавно закінчився?
- - У світі нічого немає постійного, завжди відбуваються зміни, з’являються нові методи, техніки, пристрої для реабілітації осіб з порушенням зору. Коли проект проводився вперше, це була спроба створити модель для молоді, яка б справді допомогла молоді стати на шлях тієї незалежності, яку ми вкладаємо в саму мету заходу.
- Цьогоріч нам дуже хотілося в межах проекту проводити заняття із скандинавської ходи, адже про цей вид спортивної реабілітації є багато схвальних відгуків від самих незрячих і, дійсно, це те фізичне навантаження, яке допомогає при орієнтуванні у просторі та допомогає підтримувати фізичний розвиток.
- Також мені б хотілося у майбутньому більш зручного місця розташування, аби все було пристосованим для наших потреб. Коли ми знаходимося у молодіжному таборі нас забезпечують місцем для проживання, але ми також потребуємо приміщень для проведення реабілітаційної роботи.
- Мені б хотілося в подальшому, щоб на проекті ми вчилися готувати їсти і в цілому вести господарство.
- Також я була б дуже рада, щоб до нашого проекту долучалася молодь з інших країн для обміну досвідом шляху до незалежності.
Звичайно, для подолання мовного бар’єру треба вчити мову, аби усім разом спілкуватися.
Мушу сказати, що в нашій організації двічі на тиждень проводяться заняття з польської мови і ми вже готуємось до того, що до нас приїдуть наші друзі та колеги із Польщі.
- Чи виникали труднощі з набором учасників, спеціалістів та волонтерів?
- - В цьому році виникло більше проблем з набором учасників. Зрештою, так склалося, що у нас був розкішний квітник, кожна квіточка якого була неповторною намистинкою і окрасою нашого проекту.
- Щодо волонтерів, то ми цьогоріч не встигли достойно їх підготувати до їхньої роботи. Це був досвід для нас і ми вже плануємо, що протягом року триватимуть зустрічі з волонтерами, на яких їх навчатимуть як правильно супроводжувати людину з порушенням зору, як і чим допомагати молоді з порушенням зору.
- - Чи кожен може стати учасником проекту «Шлях до незалежності»?
- - Головним критерієм для участі у проекті є бажання самого учасника стати на шлях незалежності.
- - «Шлях до незалежності» в майбутньому буде проводитись?
- - Я думаю, що звичайно цей проект буде і далі жити, розвиватися, ставатиме якіснішим, згуртовуватиме більше учасників, до нього долучатимуться спеціалісти з інших галузей і проводитиметься навчання за іншими важливими напрямками необхідними для молоді.
- Зауважу, що проект «Шлях до незалежності» триває протягом року: у нас проводяться молодіжні поїздки до Польщі для обміну досвідом.
- І загалом, наша організація завжди проводить чимало занять, лекцій і тренінгів, які допомогають молоді наблизитися до незалежності і стати на її шлях.
- - На завершення нашої розмови, що б ви хотіли побажати молоді з порушенням зору, яка дещо невпевнено почувається і боїться зробити крок у цей прекрасний і безмежний світ?
- - По-перше, будьте активними, по-друге, працюйте над особистісним зростанням, будьте цікавими оточуючим і пам’ятайте, що люди дивляться не на очі, а на ваше вміння спілкуватися, підтримувати бесіду, на ваші успіхи та прагнення на майбутнє!